Наше служіння починається ще на сходинках нашого залу, де кожного прихожанина зустрічають словами любові та благословіння.
Заходячи в зал, люди спілкуються між собою та налаштовуються на зустріч із Богом. Безпосередньо служіння починається о 10 годині з того, що один із пасторів веде всю церкву в молитві прохання благословити служіння.
Далі ми починаємо славити нашого Небесного Батька. Музиканти та співаки (левити) ведуть усю церкву у хвалі та поклонінні Богу: «Служіть Господеві із радістю, перед обличчя Його підійдіть зо співом!» (Пс.99:2).
Прославлення розкриває та заспокоює душу людини, готуючи її дух до поклоніння. Воно завжди проходить радісно, весело і гучно. Ми співаємо сучасні християнські пісні, часто своїх церковних авторів, а також граємо на різних інструментах: клавішах, гітарах, барабанах, саксафоні та інших.
«Хваліте Його звуком трубним,
хваліте Його на арфі та гуслах!
Хваліте Його на бубні та танцем,
хваліте Його на струнах та флейті!
Хваліте Його на цимбалах дзвінких,
хваліте Його на цимбалах гучних!
Все, що дихає, хай Господа хвалить! Алілуя!»
(Пс.150:3-6)
Славлячи Бога, ми також плещемо в долоні: «Всі народи, плещіть у долоні, покликуйте Богові голосом радості» (Пс.46:2).
Та піднімаємо до Нього руки, величаючи Його Ім’я: «Ваші руки здійміть до святині, і Господа благословіть!» (Пс.133:2).
Після півгодинного прославлення Бога за кафедру виходить один із пасторів церкви і молиться за вирішення потреб прихожан. Бог реально відповідає на цю молитву Своєю милістю і благодаттю.
А далі – оголошення про ті події та служіння, які будуть відбуватися у церкві протягом тижня.
Важливою є також матеріальна частина служіння, коли ми благословляємо Бога своїми добровільними пожертвами: «Принесіть же ви всю десятину до дому скарбниці, щоб страва була в Моїм храмі, і тим Мене випробуйте, промовляє Господь Саваот: чи небесних отворів вам не відчиню, та не виллю вам благословення аж надмір?» (Мал.3:10). Вся діяльність церкви здійснюється за рахунок цих добровільних пожертв. Матеріальне служіння переходить у поклоніння. Пісні стають спокійними, музика м’якою та глибокою, починається поклоніння Богу на рівні нашого духу: «Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись» (Iван.4:24).
Під час поклоніння ми висловлюємо Богу своє захоплення, любов, смирення; слухаємо Його голос у наших серцях; наповнюємося Його любов’ю та миром. В кінці поклоніння за кафедру виходить пастор церкви, щоби привітати та помолитись за тих членів церкви, в яких був день народження протягом тижня.
Проповідь завжди піднімає одну з актуальних тем зі Слова Божого, розкриваючи і доносячи її до кожного слухача: «І казав Він до них: Ідіть по цілому світові, та всьому створінню Євангелію проповідуйте!» (Мар.16:15). Через проповідь Бог доносить до своїх дітей (віруючих) Своє живе слово, щоб ми могли правильно за Ним іти: «Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідком вони йдуть» (Iван.10:27).
У кінці проповіді здійснюється заклик до примирення з Богом через покаяння та визнання Ісуса за Господа свого життя. Закінчується служіння веселою піснею, яка прославляє Ім’я Бога.
Та прихожани Церкви «Дім Слави Божої» ще довго після закінчення служіння спілкуються між собою та обмінюються враженнями від служіння.